Художній фільм Роберто Беніньї «Життя прекрасне» став справжнім явищем у світовому кінематографі. Стрічка вийшла у 1997 році й одразу завоювала любов глядачів та критиків, отримавши кілька премій «Оскар».

Фільм складається з двох частин: перша – світла і романтична, де головний герой Ґвідо знаходить своє кохання; друга – трагічна, де та сама любов стає джерелом сили й виживання в нелюдських умовах нацистського концтабору. 

Найсильніше вражає те, як Ґвідо перетворює жахливу реальність на гру, аби врятувати свого маленького сина від страху й розпачу. Він пояснює йому, що табір – це велике змагання, де потрібно збирати «бали», а переможець отримає справжній танк.

Для дорослих глядачів ця історія – нагадування про відповідальність перед дітьми та силу жертовності. Для дітей – урок про довіру, про те, як справжня любов і оптимізм допомагають долати труднощі. Це кіно навчає дивитися на життя очима вдячності, навіть коли зовнішні обставини жорстокі.

«Жизнь прекрасна» – це більше, ніж кіно. Це нагадування про силу людського духу, про любов, яка здатна перемогти смерть, і про те, що навіть серед страждань можна побачити красу життя.