Архімандрит Рафаїл (Мосунов), педагог Київської духовної академії та семінарії, розкриває тему "Християнська антропологія", де людина розглядається як цілісний організм, що поєднує в собі матеріальну та духовну природи.

Автор детально аналізує класичне візантійське визначення людини як істоти розумної та смертної, підкреслюючи, що розум є божественним даром для спілкування з Творцем, а потенційна смертність була властива людині ще до гріхопадіння.

Особлива увага приділяється поняттю образу і подоби Божої, які виражаються через свободу волі, творчий потенціал та здатність до самопізнання.

Лектор також розкриває дискусійні питання про походження душі, розрізняючи підходи креаціонізму та традиціонізму, та пояснює метафору «шкіряних риз» як стан дебелої плоті, отриманої людством після вигнання з раю.

Метою викладу є обґрунтування пастирського погляду на людину як на «мікрокосм у макрокосмі», чиє спасіння можливе лише через відновлення цілісності та любові в єднанні з Богом.